• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Історія школи

Село Вікторівка в старовину називалось Помийник. В ньому і в ХІХ ст. залишався дуже низький рівень освіти. Лише 27 вересня 1860 року в селі було відкрито першу волосну школу. В ній вчилась мала кількість дітей. До школи приходили діти багатих селян з навколишніх сіл. Під школу було відведено приміщення сільськоїзборні”. Це була звичайна хата під сніпками обладнана примітивним інвентарем. Наставником її був піп, а навчав дітей малограмотний дяк. Паралельно в селі була ще заснована попом Галятовським церковно-парафіальна школа, яку відвідувало 20-30 дітей. Це були тільки хлопчики. Навчання в однокласних школах тривало 2 роки, згодом 3 і проводилось на російській мові. Українська мова була заборонена. А читати вчилися по церковно-слов’янських книгах. В 1902 році в селі було побудоване спеціальне приміщення церковно-приходської школи на дві класні кімнати. Старожили Байрака Михайло та Чорновол Дементій розповідали, що будували шкільне приміщення на кошти селян. Кожний господар здавав по 50 копійок з десятини землі на будівництво школи.

/Files/images/Безымянный.JPG

Помийницька школа 1902 р.

В 1912 році в школі уже навчалось 129 дітей. Тут працювало 2 вчителі.

В роки громадянської війни школа не працювала. Тільки в 1920 році, коли була встановлена Радянська влада, почала працювати початкова школа, у якій навчалось понад 130 хлопчиків і дівчаток.

В 1932 році в селі відкрито семирічну школу, в якій навчалось 328 учнів, а в 1933-1934 н.р. – 433. В ці роки навчалось 50-70 дітей із станції Поташ. Під школу було передано дві селянські хати розкуркулених селян, в яких було по дві класні кімнати. Першим директором школи був Кульбіцький Маркіян Матвійович, а потім з 1939 року Кремета Василь Кирилович. В школі працювало 13-15 учителів. Одними з перших прийшли учителі Стецюк Степан Андрійович та Стецюк Любов Іларіонівна. Вони навчали учнів 1-4 класів. Крім них ще працювали Шухендя А.М., Журба Петро Юхимович, Журба Дмитро Юхимович, Білінчук Сергій Павлович, Ромащук Марко Апатійович, Стовповий О.Я., Юдченко П.М., Заславська Є.Я., Прудченко Д.І.

Учителі школи навчали грамоти не тільки дітей, а й дорослих у вечірній час. В 30-х роках більше як 1200 дорослих чоловіків і жінок навчались читати і писати. На кутках села працювало 15 лікнепів, куди кожного вечора в зимовий час сходились дорослі неписьменні люди.

В чорні дні фашистської окупації школа працювала лише в 1941 році, а потім одне шкільне приміщення було перетворено в квартиру шефа-німця, а в головному приміщенні знаходився поліцейський штаб. Всі шкільні приміщення за роки окупації були напівзруйновані і спустошені. 8 березня 1944 р. село було визволено від фашистських окупантів. Через короткий час відновилась робота і в семирічній школі. Але були великі труднощі із забезпеченням педагогічними кадрами, адже учителі-чоловіки були призвані в ряди Червоної Армії: Ромащук М.А., Журба Д.Ю., Ковальчук Б.Я., Білінчук С.П. та Прудченко Д.І. Всі вони були учасниками бойових дій, загинув з них на війні Білінчук С.П. – офіцер Червоної Армії. Прудченко Д.І. повернувся в чині майора. Він був начальником штабу полку, який визволяв наше село від загарбників. Ромащук М.А. командував мінометною ротою і мав військове звання – старший лейтенант. Журба Д.Ю. повернувся з війни старшиною.

Після визволення села розпочала роботу семирічна школа. Директором в цей час був Бородійчук, а в 1946-1947 н.р. – Гримовський. В 1947 році директорм школи директором школи був призначений Ромащук Марко Апатійович.

Педагогічний колектив школи 1947 рік.

/Files/images/Безымянный1.JPG

Умови праці були надзвичайно тяжкими. Школа розміщувалась в двох занедбаних селянських хатах та основного шкільного приміщення на три класні кімнати. Всі будинки були на половину зруйновані, дерев’яної підлоги не було, одинарні вікна наполовину забиті дошками та залізом. Дахи прогнили і текли під час дощів. В класах не було парт і стільців. Діти сиділи на лавах і стільцях принесених з дому. Зовсім не було наочних посібників і приладів. Діти писали на порваних паперових мішках, зошитів не було. В зимовий період школу отоплювали соломою. Для освітлення класних кімнат у вечірній час, були гасові лампи ( одна на клас). В класах навчались діти різного віку, бо прийшли навчатись ті, які не навчались в період німецької окупації. Але самим неприємним і тяжким в роботі школи було те, що в складі учнів було 164 дітей сиріт і напівсиріт. Цим дітям треба було надавати матеріальну допомогу і створювати такий мікроклімат, щоб полегшити біль дитячих душ від втрати на війні батьків.

В школі не вистачало і учителів, щоб навчати 300 учнів. Не було жодного вчителя з вищою освітою. Фізику і математику викладали нефахівці. В цей час в школі працювали учителі – солдатські вдови: Ковальчук Д.Є., Стецюк Л.І., Вугляр П.С., Левіцька М.О., фронтовики: Ромащук М.А., Журба Д.Ю., Кобець С.П. Прийшли у школу молоді вчителі: Прокопенко П.І., Кіт М.С.

До 1953 року школа була семирічною, в ній працювало 16 учителів і навчалось 330 учнів. Школа була розміщена в трьох пристосованих до занять приміщеннях, одне з яких побудували самі учителі та учні. Учнівських місць не вистачало, а тому заняття проходили в дві зміни. Постало питання про будівництво нового приміщення школи.

1 вересня 1953 урочисто була відкрита нова будівля школи на 4 великих просторих кімнати з меблями.

В 1956 р. відбувся перший випуск середньої школи, коли директором була

Орлова А.Я.

З 1957 по 1978 рік школу очолював Ромащук М.А.

/Files/images/1328733039-28fc66f40dedfc1f562b57089439f466.jpgУ 1961 році за кошти колгоспу ім. Близнюка було побудоване нове приміщення школи на 240 місць.

/Files/images/1328734209-d69f1bab9d3fd93ec76527044ee50255.jpg

Під керівництвом Ромащука М.А. школа першою в районі і області перейшла на кабінетну систему навчання, обладнавши 12 навчальних кабінетів з дистанційним управлінням і технічними засобами навчання. Матеріальна база кожного кабінету підштовхувала кожного учителя до творчої роботи на уроках. Учні теж стали з більшою охотою працювати, бо вивчення матеріалу супроводжувалось практичною діяльністю учнів на уроках.

Роботу педколективу високо оцінювали в районному, обласному відділі освіти та в Міністерстві освіти УРСР. Досвід школи з навчально-виховної роботи вивчали районний, обласний відділи освіти, науковці Уманського педінституту. В школі побував заступник міністра освіти академік Тронько.

Роботу Ромащука М.А. високо оцінила і держава, він має нагороди: Медаль „ За трудовое отличие” (1954), орден „ Знак Пошани” (1966), орден „Жовтневої революції”(1971), в 1973 р. присвоєно почесне звання „ Заслужений учитель України”, в 1977 р. нагороджений „ Почесною ,грамотою” Президії Верховної Ради УРСР, в 2004 р. орденом „ Богдана Хмельницького”

У 1972 році в честь ХХІV з’їзду КПРС колгосп побудував і подарував дітям велику двоповерхову школу на 546 місць.

У 1978 році школі присвоєно ім’я нашого односельця , Героя Радянського Союзу С.П.Кобця, який отримав це званняза форсування річки Вуокса

/Files/images/1328734567-20438a771240999b467a2bc961ec8345.jpg

Відкриття нової двохповерхової школи
З 1979 по 1983 роки директором школи був Панасюк Дмитро Костянтинови під керівництвом якого педколектив школи продовжував розвивати і удосконалювати навчально-виховний процес.

З 1983 року школу очолював Коротиш Володимир Васильович. За цей час значно зросла матеріально- технічна база школи, запроваджена нова система учнівського самоврядування.

Наполеглива праця педколективу сприяла піднесенню якості знань учнів, їх вихованості і високої свідомості.

Досягнення школи здобуті добросовісною працею вчителів, які працювали і працюють в школі. Це Панасюк Д.К., Журба Д.Ю., Фурман М.Р., Журба О.І., Прокопенко П. І., Лисюченко Ф.Л., Голубенко Є.К., Якименко М.Д., Щербалист В.П., Кривенко А.І., Кривенко Т.І., Іванченко Г.М., ЛисакН.І., Чорновіл Н.М., ДремухО.І., НепотаВ.М., БоданюкЛ.О., Боданюк З.О., Журба Г.С., ЯцюкМ.В., Якименко М.Н., Коломієць О.М., Коломієць Г.Ф., Коротиш К.А., Хоменко Н.О., Головата Н.П КарпушівськаС.В.

За великі успіхи в навчанні і вихованні учнів Ромащуку М.А. присвоєні звання заслуженого учителя УРСР, нагороджено значками відмінника народ­ної освіти Кривенка А.І., Панасюка Д.К., Журбу О.І., Журбу Д.Ю., Непоту В.М., Дремух О.І., Якименко М.М., Коротиша В.В., нагородженні орденами і медалями Чорновіл Н.М., Орлова А.Я., Кривенко Т.І., Голубенко Є.К., 13 учителів нагородженні грамотами Міністерства освіти, присвоєно звання старшого учителя Журбі Г.С., Іванченко Г.М., Дремух О.І., Чорновіл Н.М., Кривенко Т.І., Коломійцю О.М., Коротишу В.В.

У 2001 році директором школи призначений колишній випускник і учитель Омельчук Вадим Анатолійович.

На сьогоднішній день у школі працює 23 учителів і навчається 118 учнів.

/Files/images/x_1fa5a32c.jpg

Так виглядає сучасна школа с. Вікторівка

Вікторівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів імені С.П. Кобця має багато чудових традицій, які вчителі та учні не тільки свято зберігають, а й щоденно примножують. Педагогічний та учнівський колективи намагаються йти в ногу з освітянами України.

Учні школи беруть активну участь у районних, обласних та Всеукраїнських конкурсах, акціях, фестивалях, виставках. Так, ми за останні роки стали переможцями районного етапу Всеукраїнського конкурсу: «Люби і знай свій рідний край» зайняв Панасюк Артур Юрійович; «Сім духовних святинь малої Батьківщини» - Веретільник Альона Василівна; І місце в конкурсі знавців української мови ім.. П.Яцика, зайняла Концеба Леся Олегівна. Також зайняли ІІ місце в районній олімпіаді з математики – Сергеєв Віталій Олексійович.

Робота в гуртках та секціях сприяє активному відпочинку школярів. Вони з задоволенням відвідують заняття гуртка духових інструментів, «Казковий світ театру» та танцювального. У районному огляді – конкурсі художньої самодіяльності «Грайлива веселка» щорічно стає переможцем духовий оркестр – керівник Лисюченко Петро Іванович.

Шкільні палаци

В селі на самім виднім плаці,

Красуючись у виднім ставі,

Стоять ошатнії палаци.

В промінні сонця величаві.

Вони усміхнені, веселі

І сяють, мов весняні квіти

Господарем у цій оселі

Є українські наші діти.

Так, вірно, Школа перед нами

Як оберіг всього святого,

Ми розумієм це з роками

Коли ведем сюди дочку чи сина свого.

У школі місія – космічна,

Мета висока і єдина,

Щоб праця учня багаторічна

Вінчалась фразою – я Людина!

Вірш випускника школи Крамаренка Тараса

Кiлькiсть переглядiв: 279

Коментарi

  • Biталiна

    2011-12-01 10:08:50

    Сама класна школа це ВІКТОРІВСЬКА!...